Багатьох батьків, які зіштовхнулися з затримкою розвитку мови у дитини, алалією та іншими проблемами, що стосуються розвитку дитини, хвилює питання, з яким фахівцем в першу чергу потрібно займатися.
Кожен невролог (а зазвичай в першу чергу звертаються до нього) по-своєму позначає і називає такого корекційного педагога: логопед, дефектолог, логопед-дефектолог, педагог-дефектолог, вчитель-логопед, вчитель-дефектолог, олигофренопедагог. Тому у батьків виникає непорозуміння, кого ж шукати? Наприклад, деякі мами впевнені, що дитині з алалією потрібен саме дефектолог, а логопед не потрібен. Інші ж навпаки, звертаються до логопеда і втрачають час, так як логопед конкретно в їх ситуації мало що може зробити.
Давайте проллємо світло на те, чим же займається кожен з фахівців, чим відрізняється логопед від дефектолога і хто тоді такий логопед дефектолог в Івано-Франківську https://psiholog-centr.if.ua/logoped-defektolog/? Які у них «зони відповідальності» і як вибрати підходящого педагога для занять?
Дефектологія (корекційна або спеціальна педагогіка) — це наука, що вивчає процес навчання і адаптації дітей, що мають особливості розвитку. У прикладному сенсі дефектологія розробляє методики, що допомагають максимально скорегувати наявні порушення.
Дефектологія ділиться на кілька галузей:
- логопедія (займається корекцією порушень мови);
- олигофренопедагогика (займається корекцією інтелектуальних порушень — розумової відсталості, затримки психічного розвитку, затримки психомовного розвитку і ін.)
- тифлопедагогика (займається навчанням дітей з порушенням зору і корекцією супутніх і вторинних порушень розвитку);
- сурдопедагогика (займається навчанням дітей з порушеннями слуху та компенсацією вторинних дефектів).
Як ми бачимо, в даному списку немає «просто дефектолога», як часто намагаються знайти мами для своєї дитини. І виходить, що логопед — це теж дефектолог.
На практиці це виглядає так: у педагогічному вузі є факультет дефектології (він може називатися по-різному, наприклад, «факультет корекційної педагогіки та психології», це синонім), який випускає різних фахівців: дефектолога зі спеціалізацією по олігофренопедагогіка, по тифлопедагогіки, по сурдопедагогике , по логопедії. Тобто випускник такого факультету може називатися і «логопед-дефектолог», і «педагог-дефектолог» з поміткою про наявну спеціалізації. Важливо пам'ятати, що загальна теоретична база у всіх спеціалізацій одна. Олігофренопедагог і логопед-дефектолог в своїй підготовці мають багато спільного. Обидва знають класифікацію порушень розвитку, способи їх діагностики, методологію роботи з дітьми, що мають особливості розвитку. Тому на практиці часто виявляється, що дефектолог-олигофренопедагог в мовному дитячому садку додатково веде логопедичні заняття, а логопед-дефектолог виконує роль олігофренопедагога в роботі з «немовних» дитиною (оскільки мови як такої ще немає, методика роботи одного і іншого фахівця мало відрізняється на цьому етапі).
Існують ще вчителі-логопеди. Їх, як правило, випускають факультети педагогіки і навіть філологічні факультети. Вони навчаються для роботи з «умовно здоровими» дітьми. Це логопеди, що працюють в звичайних дитячих садах, розвиваючих центрах та інших установах. Тобто це ті педагоги, які «ставлять звуки», допомагають навчитися читати і писати дітям з мінімальними мовними проблемами (дислалія, стерта дизартрія).
Але різні курси підвищення кваліфікації і практичний досвід роботи теж можуть дозволяти такого фахівця успішно працювати з дітьми, що мають складні діагнози. Тобто навіть якщо у фахівця в дипломі про основне освіту написано «учитель-логопед», це не говорить про те, що він не здатний допомогти дитині з більш важкими діагнозами ( «РАС», «алалія», «заїкання»).