Рентгенографія. Що важливо знати?

Рентгенографія застосовується в медицині понад 100 років. З моменту появи і по сьогоднішній день цей діагностичний метод вважається одним з найбільш інформативних. Рентгенографію призначають лікарі різних спеціальностей, оскільки вона дає змогу виявляти патологічні зміни практично в будь-яких областях і органах людського організму.

Детальніше про можливості цієї діагностичної методики ми поговоримо в цій статті: https://jmc.org.ua/ru/rentgen.

Визначення та суть методики

Рентгенографія — основний метод рентгенологічного дослідження, який полягає в отриманні рентгенограми: тіньового зображення органів на рентгенівській плівці.

Дослідження проводять за допомогою медичних рентген-апаратів. Рентгенівські промені, які вони утворюють, проходять крізь тіло людини і фіксуються системою. Після цього аналогові апарати видають зображення на рентгенівській плівці, яку потрібно проявляти. Більш сучасні цифрові системи для рентгенографії оснащені чутливим детектором, який миттєво передає рентгенівське зображення на монітор комп’ютера.

Що показує рентген?

На рентгенівському знімку лікар бачить тіні різної інтенсивності: на місці кісток — білі ділянки, на місці м’яких тканин — сірі; легені на рентгенограмі виглядають чорними. Рентгенівські знімки виходять контрастними, оскільки різні тканини по-різному вловлюють рентгенівські промені: що щільніша тканина, то світлішою вона буде на рентгенівському зображенні.

Рентгенограми за своєю суттю є негативами, тому світліші ділянки на них називаються затемненнями. Наприклад, щільна і світла ділянка запалення легенів на тлі «темних» повітряних легень позначається лікарем як тінь. Перелом кістки буде видно як темніший «розлом» на світлому «полі» кістки.

Тіньові зображення, отримані методом рентгенографії, дають лікарю інформацію про стан різних органів (легені, серце, шлунок, лімфовузли, кістки, хребет тощо), а також дають змогу виявити різні патології: ділянки запалення, деструкції (руйнування), дистрофії, пухлинні вузли, аномалії розвитку органів.

Види рентгенографії

Залежно від цілей дослідження рентгенографія поділяється на 2 типи:

  1. Оглядова — дає змогу обстежити велику ділянку, наприклад, грудну або черевну порожнину.
  2. Прицільна — використовується для вивчення окремого органу або ділянки: знімки зубів, 1 і 2 шийного хребців, гомілковостопного суглоба тощо.

У тих випадках, коли звичайної рентгенографії для діагностики буває недостатньо, застосовується дослідження з контрастуванням. Рентгенографію з контрастом використовують для дослідження внутрішніх порожнистих органів, таких як шлунок, кишечник, бронхи, судини, сечовий міхур тощо. У цьому разі в організм пацієнта вводяться рентгеноконтрастні речовини — перорально, внутрішньовенно або іншими способами. Препарат активно поглинає рентгенівські промені: заповнюючи внутрішні органи, що досліджуються, він «забарвлює» їх зсередини, роблячи зображення чіткішим і контрастнішим. Рентгеноконтрастні речовини абсолютно безпечні для пацієнта: вони не накопичуються в організмі і виводяться природним шляхом.

Де і для чого застосовується рентгенографія?

Як згадувалося вище, рентгенографія дає змогу вивчити практично всі ділянки тіла людини.

На сьогоднішній день метод застосовується в таких галузях медицини:

  • Травматологія. Рентгенівський знімок — обов’язкове дослідження при переломах кісток. Його використовують для діагностики вивихів суглобів; підозри на пухлини, запалення, дегенеративно-дистрофічні зміни, аномалії та вади розвитку кісток, суглобів, хребта.
  • Ортопедія. Лікар призначає рентгенографію для виявлення плоскостопості; сколіозу, лордозу та інших порушень постави.
  • Оториноларингологія. Дослідження використовується для діагностики запальних захворювань придаткових пазух носа (гайморити, фронтити, синусити), виявлення вроджених вад розвитку і травм носових кісток, зокрема, носової перегородки.
  • Урологія. Лікар може призначити рентгенографію за підозри на нефроптоз (опущення нирок), камені або пухлини в нирках і сечових шляхах, розрив сечового міхура.
  • Гінекологія. Рентгенографія з контрастуванням використовується для оцінки прохідності маткових труб і виявлення внутрішньоматкових патологій.
  • Гастроентерологія та абдомінальна хірургія. Рентгенографію без контрасту черевної порожнини призначають у разі невідкладних станів, підозри на кишкову непрохідність, пухлинні процеси, наявність сторонніх тіл, розрив порожнистих органів. Дослідження з контрастуванням застосовують у разі захворювань стравоходу (виразки, дивертикули, стриктури, рак), шлунку і кишечника (рак, поліпи, дивертикули, непрохідність), жовчного міхура і жовчовивідних проток.
  • Пульмонологія. Рентгенографію грудної клітки проводять для виявлення пневмонії, плевритів, туберкульозу, травм легень і бронхів; за підозри на паразитарні захворювання, а також для виявлення чужорідних тіл у дихальних шляхах.
  • Стоматологія. Прицільні знімки зубів і ортопантомограми (панорамні знімки верхньої і нижньої щелеп) використовують у діагностиці захворювань зубів і пародонту, деформацій і аномалій розвитку щелепної ділянки.

Показання та протипоказання до рентгенографії

Таким чином, дослідження призначають за найрізноманітніших захворювань внутрішніх органів грудної та черевної порожнини і практично завжди — за травм і переломів. Рентгенографія дає змогу підтвердити або спростувати передбачуваний діагноз. Крім того, дослідження використовується в процесі лікування патології — для оцінки його ефективності.

Абсолютних протипоказань до проходження рентгена немає. До відносних належать вагітність і дитячий вік. Однак навіть у цих випадках дослідження проводять, якщо лікар вважає, що потенційний ризик для здоров’я від випромінювання нижчий, ніж ризики від неточної діагностики захворювання.

Підготовка та проведення процедури

У більшості випадків спеціальна підготовка пацієнтів до рентгенографічного обстеження не потрібна. Виняток становлять пацієнти з вираженим метеоризмом і запором — їм рекомендується провести очисну клізму за 2 години до процедури. Якщо в шлунку хворого виявляється велика кількість рідини, слизу і залишків їжі, йому може бути призначено промивання шлунку за 3 години до дослідження.

Перед процедурою пацієнт має зняти прикраси і вийняти з кишень металеві предмети. У деяких випадках, наприклад, під час обстеження хребта, фахівець може попросити пацієнта роздягнутися. Далі обстежуваний займає потрібне положення — у цьому йому допомагає рентгенолаборант. Рентген може виконуватися в положенні стоячи, лежачи або сидячи. Щоб захистити від опромінення чутливі ділянки, рентген-лаборант закриває їх свинцевими фартухами. Під час процедури лікар і лаборант перебувають у сусідній кімнаті, захищеній від рентгенівських променів. З неї фахівці дистанційно керують рентген-апаратом і спостерігають за станом обстежуваного. Щоб знімки вийшли чіткими і «незмазаними», пацієнт під час процедури не рухається і затримує дихання (на короткий час, коли подається рентгенівське випромінювання).

У більшості випадків звичайна рентгенографія триває не більше 10-15 хвилин. Дослідження з контрастуванням вимагає більше часу і займає від 30 хвилин до години. Процедура абсолютно безболісна для пацієнта (виняток — введення контрасту: внутрішньовенне або за допомогою катетера). Після того як лікар вивчить зображення досліджуваної ділянки і розшифрує їх, обстежуваний отримує на руки рентгенівський знімок на плівці диску або флешці та його опис. З ними пацієнт іде до лікаря, який ставить діагноз на підставі симптомів захворювання, результатів рентгенографії та інших діагностичних досліджень.

Переваги та недоліки рентгенографії

До недоліків рентгенографії належать неможливість проводити дослідження часто через дію іонізуючого випромінювання. Крім того, метод поступається в інформативності більш високотехнологічним дослідженням — комп’ютерній томографії (КТ) і магнітно-резонансній томографії (МРТ). Якщо рентгенівські знімки показують нашарування анатомічних структур, то КТ і МРТ уможливлюють отримання пошарових зображень.

Разом з тим, у методу багато переваг, тому він продовжує широко використовуватися лікарями і пацієнтами.

До головних переваг стандартної рентгенографії належать:

  1.  Простота проведення. Дослідження на сучасних цифрових апаратах може виконати рентгенолаборант будь-якої кваліфікації: система сама підбирає дозу і характер опромінення за заданої області дослідження.
  2.  Висока роздільна здатність знімків. І цифрові, і аналогові системи дають змогу отримувати чіткі знімки різних органів. В областях, де анатомічні структури розташовані «скупчено» і мають однакову щільність, на допомогу лікарю приходить рентгенографія з контрастуванням.
  3.  Відносна бюджетність. Стандартну рентгенографію можуть дозволити собі практично всі пацієнти, тому вона широко використовується і для загальної діагностики, і для контролю ефективності лікування, наприклад, у травматології при переломах.
  4.  Отримання об’єктивного результату дослідження у вигляді знімка. Цифрові та аналогові рентгенограми можна зберігати і передавати іншим лікарям для уточнення діагнозу.

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *