Людина вступаючи в підлітковий період, починає спробу
усвідомлення себе і свого місця в житті, і тут виникають протиріччя, які ведуть
в кращому випадку до зміни характеру і поведінки, а про гірше краще і не
говорити.
Підліток, залишаючись в душі і по фізичному розвитку
дитиною, починає вважати себе дорослим. У нього формуються певні поняття щодо
дорослого життя, поведінку і з\’являються символічні твердження: Я дорослий, це
дає мені право дорослим не довіряти, є ключ протиріч у підлітка, звідси
безумовно випливає ряд інших.
Саме бажання самоствердитися і самовиразитися штовхають його
з однієї крайності в іншу. Йому необхідно існувати в будь-якої групі, бути
рівноправним членом і жити за законами групи. Але підліткові групи не завжди
приймають чужих, вони вже сформувалися і у них свої принципи, стійкий клімат, а
тут чужинець.
Природно підліток не потрапивши туди, куди хоче, починає
відчувати самотність, звідси його труднощі взаємини з однолітками.
Підліток прагне міцно стати на ноги не втративши свою
одиничність і неповторність, і одночасно схожий на інших: ні на кого не схожим
і бути — як всі. За своєю
суттю він знаходиться в дитинстві, бажає грати як в дитинстві, але соромиться,
він захищається і бореться з бажанням пограти. Натомість з\’являється нова
необхідність в цікавих подіях з вираженою емоційністю, як
альтернатива грі.
Особливо відзначити, що нормальний розвиток підлітка без
подієво-емоційного ряду життєдіяльності практично неможливо.
Існує ряд тверджень, які дають повний портрет підлітка:
— я соромлюся свого зростання, тому що
дуже швидко росту;
— я хочу, щоб мене розуміли і любили,
мені погано через погані відносини з батьками;
— я сам перебуваю в дискомфорті від змін
в мені і навколо мене;
— я втомилася бути одна, я не можу так
більше жити, я відчуваю себе дурепою і непривабливою, я хочу, щоб хлопчики
звертали на мене увагу;
— я відчуваю невпевненість у собі і
намагаюся приховати її будь-яким доступним для мене способом;
— я вимагаю дії і рухів, не треба мене
напихати своїми порадами;
— я хочу формувати власну думку з
будь-якого питання;
— я люблю все яскраве, незвичайне,
дивовижне, неземне, унікальне, неординарне;
— мене найбільше хвилюють мої взаємини з
хлопчиками, з батьками, з родичами, з учителями та я знаю, що досвіду життєвого
у мене недостатньо, і я хочу розібратися в собі і в оточуючих мене людей, я
потребую розуміння з їх боку.
Цих тверджень досить багато, але вони не дають повної
відповіді на всі питання і знання про підлітка, а якщо і дають, то найчастіше це
лише знання і вони ніяк не вирішують задачу підлітка і його батьків.
Часто підліток, не зумівши самостійно вирішити свої проблеми
самоствердження, стають грубими і безпринципними. Батькам завжди не вистачає
часу на спілкування з дитиною, тільки іноді вкрай рідко у них назріває питання
про виховання свого чадо і натикаються або на грубість, або на порожнечу.
Підліток ніколи не пустить в свій світ нікого, навіть мати з батьком, і
найчастіше закінчується скандалом таке виховання.
Підліток ігнорує прохання матері зробити що-небудь по дому,
огризається, поводиться неадекватно, шукає вихід із ситуації, що склалася і не знаходить.
По ряду причин саме цей вік, як вважають фахівці і
психологи, найбільш підходить для освіти так потрібних людині соціальних знань
і умінь, звичок. У підлітка виробляється причетність до світу і до себе, до
пізнання, навколишньогосередовища, ті, які він
візьме з собою в дорогу, яка називається — доросле життя. Саме в цей період
життя має велике значення стати на бік підлітка, проявивши до нього повагу і
дати зрозуміти йому, що має право на власну думку.
Має принципове значення не пропустити цей момент, щоб
підліток став повноцінним громадянином своєї країни.